СТРАХОВИ́ДЛО, а, с., розм., рідко. Те саме, що страхі́ття. Йому знайшли коня, й він полетів у ніч, у ліс. Не боявся ні Дива, ні Мари, ..ні інших страховидл, про яких чув з дитинства (Літ. Укр., 19.XI 1968, 4); Дикі кнури-одинці, що звуться ще за свої величезні страшні ікла — сікачами, вигодовуються на справжнє страховидло, сильне та люте (Вишня, II, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 755.