СТРАХО́ВИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що страхо́вище 1. Згадав [Микоша] казки, які розповідала няня Гапа про лісовиків, про страховиська із звірячими головами, про зміїв (Полт., Повість.., 1960, 63); Чмихаючи сивими клубами пари, з шумом рухалось повз нас величезне страховисько.. Це був той самий паровоз (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 9); Карцер був страховиськом для всіх: кам’яний мішок з мокрими стінами, і не одна жінка з дванадцятої камери побувала вже в ньому (Хижняк, Тамара, 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 756.