СТРИБА́ЙЧИК, а, ч., звичайно в сполуч. зайчик-стрибайчик, стрибайчик-зайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Я хоч невеличка, На пеньочок стану, — Зайчик-стрибайчик — І той не дістане (Бичко, Сійся.., 1959, 226); Заходять у садок Стрибайчик-зайчик, довгі ніжки, і їжачок, його дружок (Забіла, У.. світ, 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 764.