СТРОКА́ТЕНЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що строка́тий. Учителька іде до вікна і механічно засуває строкатенькі занавіски на ньому (Вільде, Пов. і опов., 1949, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 785.