СТРОКА́ТИЙ, а, е.
1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна… (Томч., Закарп. опов., 1953, 24); Біля строкатої будки, в якій колись жив вартовий шлагбаума, чорніло двоє коней (Десняк, Десну.., 1949, 521); * Образно. Романчук жадібними очима ловив той строкатий краєвид, що відбігав ген-ген, аж до синіх гір (Кач., Вибр., 1953, 340); // З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них). Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (Коп., Лейтенанти, 1947, 138); Сусідні двері відчинилися. З них вискочила Інна в широкому строкатому халаті, в капцях на босу ногу (Ткач, Жди.., 1959, 67); // З великими плямами або крапками (про масть тварини). — Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Вовчок, VI, 1956, 220); // Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів). Одна тільки строката зозуля гуляла безтурботно (Ів., Ліс. казки, 1954, 16); Строкатий одуд; Строкатий дятел; // Який виділяється різноманітністю, яскравістю і т. ін. Скільки сягало око, тяглося строкате татарське військо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158); Гауптман.. закурив, пройшовся перед нами, оглянув строкатий натовп оцінюючим поглядом (Збан., Єдина, 1959, 249); Біля кінотеатру молоді гуцулки сяють барвами строкатого вбрання (Кучер, Дорога.., 1958, 146); * Образно. Оплески, чокання чарок, вигуки «гірко!» і черговий туш оркестру злились в одну гучну і строкату весільну симфонію (Дмит., Наречена, 1959, 202).
2. перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний. При надто ранньому збиранні овес дає строкате зерно (Зерн. комбайни, 1957, 5); Оператори, художники, актори, статисти… Ти мусиш об’єднати увесь цей строкатий колектив.. в одну творчу волю… (Гончар, Циклоп, 1970, 109); Куцевич зібрав у себе досить строкате товариство (Рибак, Час.., 1960, 792); Мова художніх творів української літератури XVI-XVII ст. являє собою строкату суміш різних стилістичних компонентів (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 83).
3. перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 785.