СТРОКА́ТІТИ, іє, недок., рідко. Виділятися своєю строкатістю, барвистістю, яскравістю і т. ін. Квітники строкатіли трояндовою різнобарвністю, господарська дбайливість прозирала з кожного клаптика землі (Загреб., Шепіт, 1966, 249); Ліворуч поле порізане межами, за якими строкатіє пшениця, кукурудза, картопля (Вільде, Пов. і опов., 1949, 264); Стіни агітземлянки строкатіли плакатами (Ткач, Крута хвиля, 1954, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 786.