СТРУМИ́СТИЙ, а, е, поет. Який тече або поширюється струменями, потоками. Зелені бори, Карпати-гори, Річки струмисті, Луги барвисті (Літ. газ., 16.XI 1939, 1); Течуть полями вихори струмисті (Рильський, II, 1960, 94); Струмисті тумани.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 791.