СТРІМЧА́СТИЙ, а, е. Те саме, що стрімки́й 1, 3. На правому березі Дону.. узбережжя випирає високими, стрімчастими горбами (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 227); Стрімчаста скеля постала над кручею, як вічний вартовий (Жур., Вечір.., 1958, 266); Мури сьогодні хмурніші, ніж всі дні. Стрімчасті стіни, їх не подолає найспритніший акробат (Кач., II, 1958, 332); У село шлях звивається, а села самого не видати за могилою стрімчастою (Вовчок, I, 1955, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 779.