Слово "стрічати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СТРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТРІ́НУТИ і СТРІ́ТИ, стрі́ну, стрі́неш, діал. СТРІ́ТИТИ, стрі́чу, стрі́тиш, док., перех. Те саме, що зустріча́ти. Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Вовчок, І, 1955, 366); На царині, де обривається перед лугом лінія плотів, отець Вікентій стрічав трьох у лискучих сукнях дівчат (Стельмах, І, 1962, 416); Стрівають їх знайомі, становляться, розпитують (Мирний, І, 1954, 326); Вона була переповнена радістю і обдаровувала нею сьогодні всіх, кого тільки стрівала (Коп., Тв., 1955, 400); Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (Коцюб., II, 1955, 298); Тарас Григорович стрів на набережній чималий гурт цікавих (Ільч., Серце жде, 1939, 11); Як вийшли з лісу, стрітили на стежці Гринька. Ішов супроти них (Март., Тв., 1954, 339); А й іду вуличками, каміннячко лічу, Думаючи за любочком, де я його стрічу (Коломийки, 1969, 138); Скільки я в житті своїм стрічав людей! І всі вони лишили в мені якусь частку себе (Кол., На фронті.., 1959, 184); В кімнаті кожній, в кожному подвір’ї Стрічаю радість, щирість і довір’я (Гірник, Стартують.., 1963, 34); Чимало образів і епітетів «Слова» [«Слова о полку Ігоревім»] ввійшли органічно в нашу поезію, набравши нового смислового значення. Наприклад, епітет «харалужний» (харалужні мечі, шаблі) стрічаємо і у того ж Бажана (в поемі «Данило Галицький»), і у Андрія Малишка (Рильський, X, 1962, 11); Аж зирк,і наймичка ввійшла На двір. Побіг [Трохим] стрічати З онуками свою Ганну (Шевч., І, 1963, 318); Отець Вікентій стрічає селян на подвір’ї, запрошує до хати (Стельмах, І, 1962, 391); Поїзд наближався до Лубен. За цариною його стріло три тисячі двірського лубенського війська (Н.-Лев., VII, 1966, 69); Горький все намовляв мене іти туди [на гору] на ніч, щоб стріти там схід сонця (Коцюб., III, 1956, 331); Червоні добровольці! По дорозі їх всюди стрічали з музикою та прапорами, на перонах.. стихійно виникали мітинги (Гончар, II, 1959, 302); Коло ганку стояли молодиці-приданки. Вони стріли молодих весільною піснею й провели молодих з піснями в покої (Н.-Лев., III, 1956, 82); Опришки стріли ту звістку з шумливою радістю (Хотк., II, 1966, 165); Надворі, бач, Наступає свято… Тяжко його, друже-брате, Самому стрічати У пустині (Шевч., II, 1953, 179); Море. Пекучий вітер. Морозяна ніч. Новий рік стрічаємо в поході (Логв., Давні рани, 1961, 25); Я надумав стрітити його [свято] незвичайно, празнично (Фр., IV, 1950, 344); * Образно. Узлісся стрічає мелодійним посвистом вивільги й куванням зозулі (Вітч., 3, 1948, 38).

◊ Стріча́ти (стрі́нути, стрі́ти) по́глядом (по́гляд) — дивитися в очі кому-небудь. Він стрічає грізним поглядом очі Івана Чайченка. Той вперто дивиться на пана і йде вперед (Стельмах, І, 1962, 45); Твій погляд я стрів чорнобровий, У погляді — жар золотий (Рильський, Мости, 1948, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 781.