СТУДІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., книжн.
1. перех. Ретельно вивчати, вчити що-небудь. Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику і в теорії (Коб., III, 1956, 301); Володя придбав для Мусі спеціальні книжки, і вона студіювала їх, як школярка (Ткач, Арена, 1960, 208); Збиралися переважно після обіду, а до того Косачівни кілька годин вчилися: студіювали мови, історію, математику (М. Ол., Леся, 1960, 128); // Уважно приглядаючись до кого-небудь, пізнавати його. — Я слухаю і тихцем студіюю комунарів. Голеними обличчями і рештками американського одіння вони ще нагадують канадців, але способом думання і мовою — це зовсім інші люди (Ірчан, II, 1958, 381).
2. неперех. Навчатися де-небудь. — Ви вчений чоловік, студіювали у Відні, займалися там.. різними високими речами — і так зовсім не знаєте людей? (Вільде, III, 1968, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 800.