СТУКОТНЯ́ВА, и, ж., розм. Те саме, що стукотня́. За гомоном та стукотнявою — нічого не чути (Вас., Вибр., 1954, 130); Зоряно, тихо в просторі. Десь далеко на радгоспних полях.. чути переклик голосів, стукотняву (Гончар, Тронка, 1963, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 803.