СТУ́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Те саме, що стіле́ць. Вподовж стіни стоїть довгий диван, біля його стіл і декілька стульців (Мирний, V, 1955, 219); — Заходжу вранці до Андрія. В його якась жінка з села, селянка. Сидить на стульці, руки на грудях склала, заплакана (Вас., II, 1959, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 803.