СТУШО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТУШУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Утворювати внаслідок тушування поступовий і непомітний перехід від темного кольору до світлого.
2. перен. Робитися менш виразним, помітним, відчутним; пом’якшуватися, послаблюватися. Треба досягти певної рівноваги, за якої головне — в оркестрі, хорі або у солістів — було б донесене до слухача, а другий і третій плани не стушовувалися, а займали належне їм місце (Мист., 2, 1966, 23).
3. перен. Втрачати своє значення, відступати на задній план. Тоді, в епоху 60-х років, сила кріпосників була надламана: вони зазнали, правда, не остаточної, але все ж такої рішучої поразки, що мусили були стушуватися з сцени (Ленін, 1, 1969, 274).
4. перен. Непомітно зникати, йти. Побачивши, що прискіпатись немає до чого, а на бога новошляхівців не візьмеш — дадуть одкоша, Ласій явно зів’яв і непомітно стушувався (Збан., Переджнив’я, 1955, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 809.