СТЯГ, а, ч., уроч. Те саме, що пра́пор 1. З дня на день усі чекали закінчення війни. В Берліні над рейхстагом уже майорів радянський червоний стяг (Гончар, III, 1959, 387); Легенький вітрець надимав полум’яний стяг (Юхвід, Оля, 1959, 324); * Образно. Україно! Ти в славній борні [у Великій Вітчизняній війні] не одна, В ній з тобою під стягом багряним — народи! (Рильський, II, 1960, 179); * У порівн. Вранішня полум’яна заграва Стояла над Карпатами, як стяг (Нагн., Пісня.., 1949, 76).
◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти, підно́сити, піднести́ і т. ін.) стяг — вести боротьбу за що-небудь, в ім’я чогось, виступати з якоюсь ідеєю. Ми ж не злякаємось! Гордо та сміло Стяг піднесемо за правеє діло (Пісні та романси.., II, 1956, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 809.