Слово "стягатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідше СТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТЯГТИ́СЯ і СТЯГНУ́ТИСЯ, стягну́ся, стя́гнешся; мин. ч. стя́гся, ла́ся, ло́ся і стягну́вся, лася, лося; док.

1. Міцно затягуватися; зашморгуватися. Закинутий аркан стягувався щільніше (Гончар, III, 1959, 451).

2. Обв’язуватися, підперізуватися чим-небудь туго; затягатися. Як підпережеться [Маруся], так так рукою і обхватиш,ще ж то не дуже і стягнеться (Кв.-Осн., II, 1956, 26).

3. тільки 3 ос. Морщитися, збиратися в складки. Щоб кайма на кутах [хустки] не стягувалась і не загорталась, черепашки [вид візерунка] в цьому місці будують частіше або додають до них по два-три стовпчики (В’язання.., 1957, 62); // Зменшуватися, звужуватися (про площу чого-небудь). Лице його замітно [помітно] жовкне і стягається (Фр., VIII, 1952, 78); Від.. морозного вітру Данкове обличчя якось стяглося, ніс набряк (Вільде, Повнол. діти, 1960, 165); Її в’яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Коцюб., II, 1955, 250); // Зводитися докупи. Катруся говорила.. скоро ..; її брови стягалися, губи віддулися, а очі дуже блищали (Кобр., Вибр., 1954, 134); Густі брови стягнулися їжачками до перенісся (Тудор, Вибр., 1949, 261); // розм. Загоюватися, заживати. Рана стягається; // розм. Змикаючись краями, покривати що-небудь. Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшується в ній жар (Голов., Тополя.., 1965, 436).

4. Не втримавшись на чому-небудь, повільно спадати, зсуватися. Вибирала [Маруся] соломинки, що начіплялись їй у косу, бо хустка стяглась із голови (Григ., Вибр., 1959, 35).

5. перен. Збиратися, зосереджуватися, скупчуватися в одному місці. Народ поволі стягався. Он показався Семен Мажуга на чолі цілої юрми (Коцюб., II, 1955, 80); Не встигли вони отари й на верству од села одігнати, як почали хмари з усіх боків стягатися (Мирний, І, 1949, 157); Ми їдемо до Готи. Там стягаються й формуються найнадійніші частини Західної армії (Кол., На фронті.., 1959, 15); Повстанські сили стягувались до Перекопу (Гончар, II, 1959, 77); Які були у городі хлоп’ята, Які були служилі дідугани, Усі стяглись до Ферідуна в військо (Крим., Вибр., 1965, 185); — Ясно, що ворожі головні сили всі стягнуться до Павлівки (Ю. Янов., І, 1958, 162).

6. на що. Збирати, нагромаджувати кошти для придбання кого-, чого-небудь, здійснення чогось. Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42); Стягнувсь на корову, то стягнусь і на вірьовку (Укр.. присл.., 1963, 19); [Герміона:] На викуп за Нерісу ми стяглися, але на посаг нашій Евфрозіні навряд чи стягнемось (Л. Укр., III, 1952, 420); Жила вона так бідно, що навіть не могла стягтися синові на якусь нову одежину. Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Ткач, Арена, 1960, 65); І вірилось [Чайчисі], і марилось, що діти її.. стягнуться на грунт, господарями стануть (Стельмах, І, 1962, 290).

◊ Стягти́ся з оста́ннього див. оста́нній.

7. тільки док., розм., рідко. Схуднути, змарніти. Ти стяглася зовсім, ізвелася на тичиночку (Барв., Опов.., 1902, 126); Важко було Опанасу й Марві землю втеряти.. Марва аж стяглась, аж з лиця змінилась (Григ., Вибр., 1959, 183).

◊ Стягну́тися на ни́тку — стати дуже худим. Льоня захорував на кір.. Шкода Льоні, хоч хвороба і пуста, але стягнеться на нитку, бо й так воно бліде та зелене (Л. Укр., V, 1956, 220).

8. тільки док., перев. із запереч. не, розм. Здатися довгим. Так за розмовою і не стяглася мені дорога. Ще, мабуть, i до половини свого життєпису не дійшов Хома Дягіль, як показалась у туманній долині Ковалівка (Збан., Малин. дзвін, 1958, 8).

9. тільки недок. Пас. до стяга́ти, стя́гувати 3, 4, 6. Швидко росли багатства пап. Інокентій III ввів «хрестоносний збір», який стягався ніби для підготовки хрестових походів (Іст. середніх віків, 1955, 126); На Волині середня норма панщини.. становила два-три дні на тиждень. Крім того, із селян стягувалися грошові і натуральні податки (Іст. УРСР, І, 1953, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 811.