СТІ́ЙКО. Присл. до стійки́й. — Хіба ви не знаєте, товариші, що поїзд на ширшій колії тримається стійкіше? (Гончар, III, 1959, 207); Запах [сірки] стійко тримався мало не цілий день (Голов., Тополя.., 1965, 5); Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (Зар., На.. світі, 1967, 59); Влас переносив біль стійко, й операцію було хутко закінчено (Дмит., Наречена, 1959, 49); Стійко гвардійці зустріли фашистський вогонь і броню (Гонч., Вибр., 1959, 234); Наші війська мужньо й стійко відбивали одну за одною атаки ворога (Ком. Укр., 2, 1969, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 711.