СУБТРО́ПІКИ, ів, мн. Дві фізико-географічні зони земної кулі, які лежать на північ і південь від тропіків і займають щодо клімату і рослинності проміжне становище між тропічним і помірним поясами. Наша батьківщина дуже різноманітна за своїми географічними формами — від тундри на півночі до субтропіків на півдні, від льодів Арктики до палючих пустель Середньої Азії (В дорогу, 1953, 3); Рідко коли в Сухумі випадає сніг. Це куточок вогких радянських субтропіків (Трубл., II, 1955, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 817.