СУДИ́НА, и, ж.
1. Трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварини, по якому рухається кров або лімфа. Теплові промені, діючи на нервові волокна дрібних кровоносних судин, розширюють їх і поліпшують живлення шкіри, полегшують роботу серця (Наука.., 7, 1956, 17); [Карташов:] Прошу без грубощів. Ви… ви звужуєте мені судини! У мене гіпертонія! (Довж., І, 1958, 468).
∆ Корона́рні суди́ни див. корона́рний; Сітча́сті суди́ни див. сітча́стий.
2. Трубка з клітин, що служить для живлення рослини водою і розчиненими в ній речовинами. По судинах поживні речовини рухаються разом з водою до листків, (Добрива.., 1956, 21).
3. розм. Посудина для їжі й зберігання харчових продуктів. Добре господині, коли повно в судині (Номис, 1864, № 1404); Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (У. Кравч., Вибр., 1958, 134).
4. заст. Судно (див. судно́1). — Каторга — це корабель такий. Там гребли ми веслами, женучи судину (Гр., І, 1963, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 825.