СУКНОВА́Л, а, ч. Той, хто валяє сукно. У скарбу, цебто в дворі, були свої шевці, кравці, сукновали, ткачі (Збірник про Кроп., 1955, 7); Зібрався цілий куток, весело прислухаючись, як завзята й досі вогниста Лисавета Самойленко чехвостила [лаяла] свого незворушного Порфирія і його брата — старого сукновала (Стельмах, Правда.., 1961, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 831.