СУ́КНЯ, і, ж. Жіночий одяг, верхня частина якого, що відповідає кофті, становить єдине ціле з нижньою частиною, що відповідає спідниці; плаття. [Оленка:] Яка я панна! От Єфросина, то панна: вона убирається в шовкові сукні (Н.-Лев., II, 1956, 491); Тоненька, тендітна, в білій легкій сукні, Ольга нагадувала польову квітку (Коп., Лейтенанти, 1947, 34); Арсена наздогнала струнка чорнява дівчина в білій концертній сукні (Дмит., Розлука, 1957, 204); Жалобна сукня; Шлюбна сукня; * У порівн. Сонце кидало на гору свої косі ранкові паруси і обдавало рожевим світом. Горіла трава, як зелена оксамитова сукня (Мирний, І, 1954, 248).
У самі́й су́кні — без верхнього одягу. Погода тепер чудова ( 25° цілий день), я ходжу.. в самій сукні (Л. Укр., V, 1956, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 831.