СУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. су́плять; недок., перех. Зсувати (брови), морщити (обличчя, чоло), набираючи похмурого вигляду; насуплювати. Мати глянула на Соломію, потім на Романа і догадалась, чого Соломія стала невесела, супила брови і поглядала на Романа сердито (Н.-Лев., VI, 1966, 382); Летіла ніч на своїх чорних крилах, а він усе писав, то усміхаючись, то суплячи густі брови (Рибак, Помилка.., 1956, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 847.