СУПРОВО́ДЖУВАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що супрові́дник. Він сподівався, що йому доведеться більше мовчати і бути лише в ролі супроводжувача, а вийшло навпаки: він змушений був показувати, пояснювати та відповідати на нескінченні запитання Штаркова (Ткач, Плем’я.., 1961, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 850.