СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до супу́тник 1, 2. Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (Гур., Друзі.., 1959, 22); — Розшукай того, що стріляв з-за дерева!..Тоді я.. прийду до тебе і скрізь буду твоєю супутницею… (Гончар, III, 1959, 455); Тепер від нього не залежало — думати про неї чи ні, бо та думка стала його постійною супутницею (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 19); Хронічна валютна криза стала постійною супутницею капіталізму (Ком. Укр., 7, 1966, 41); Залишки фундаменту кам’яного будинку вкрили розкішні будяки.., лобода та невідступна супутниця покинутих осель — кропива (Вільде, Сестри.., 1958, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 853.