СУСІ́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до сусі́дка. Я не вміла чарувати, ані моя мати, Навчила мя [мене] сусідонька із третьої хати (Коломийки, 1969, 209); В нашої сусідоньки Новосілля нині. Хати ставили нові. Перша хата — удові! (Мур., Лірика, 1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 857.