СУТОЗОЛОТИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що щирозло́тий. Маруся, вернувшись із церкви, увійде в світлицю.. і сяде коло віконця. Сонечко вдарить по тих дукачах препишних, по тому брузументі [позументі] сутозолотому… (П. Куліш, Вибр., 1969, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 861.