СУЦІ́ЛЬ, присл., рідко. Суцільно, скрізь, у всіх місцях, повністю, цілком. Широченним зеленим килимом суціль вкриває землю пашня, барвистим шовком виграє, міниться в променях веселого весняного сонця (Крот., Сини.., 1948, 47); В його просторих, але низьких кімнатах підлоги та стіни були суціль укриті килимами і вовчими шкурами (Тулуб, В степу.., 1964, 202); Внутрішні поверхні стін були тут суціль покриті фресковим розписом (Наука.., 3, 1967, 16); Гуморески О. Ковіньки на перший погляд видаються суціль комічними і поблажливими (Вітч., 10, 1963, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 871.