СУЦІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який являє собою щось одне ціле або зроблений з чого-небудь одного, цілого. Гора — суцільний камінь, суцільна скеля, лиш де-не-де вкрита землею (Коцюб., III, 1956, 137); В їхніх [турецьких] возах навіть колеса були тяжкі й старовинні: як і саме їхнє життя: з суцільного шматка деревини, без шпиць і обода (Кучер, Голод, 1961, 379); Пофарбований уже в білий колір, «Фердінанд» наближався, як суцільна крижана брила, викинута з Дунаю (Гончар, III, 1959, 211).
2. Який тягнеться не перериваючись, не перемежовуючись чимсь іншим; який повністю займає весь простір, все місце. Сірий присмерк лягав над річкою, обрій зливався з землею в суцільне поле, що огороджувало фортецю і воду (Кочура, Зол. грамота, 1960, 210); Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30); Не краплі, а суцільні дзюрки [потоки] води лилися й лилися на спраглу землю (Добр., Тече річка.., 1961, 94); Ніс Сафрона одним кінцем вростає в суцільну лінію брів, а другим — у смолисті вуса (Стельмах, II, 1962, 45); // Який звучить не перериваючись, якого чути весь час. Гучні постріли розірвали тишу і злилися в суцільний гуркіт (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 68); // Який охоплює всі можливі об’єкти, поширюється на все, на всіх (про дію, захід і т. ін.). Ще задовго до суцільної колективізації радгоспи і первісні форми кооперативних господарств показали свої переваги перед одноосібним дрібноселянським господарством (Наука.., 9, 1957, 2); Це йому [інженерові ліспромгоспу] належить ініціатива про скасування заборони суцільних вирубок (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 156); В наступній семирічці буде в основному завершена суцільна електрифікація (Цюпа, Україна.., 1960, 291); Україна стала республікою суцільної письменності, виросли нові, українські кадри технічної і наукової інтелігенції (Ком. Укр., 7, 1968, 35).
3. перен. Який становить щось єдине, не містить чого-небудь іншого; який виявляється послідовно в усьому. Під впливом Драгоманова у Франка виробився більше-менше суцільний демократичний світогляд (Крим., Вибр., 1965, 440); У виставі «Ми з України».. переплітаються досягнення нашого професіонального мистецтва.., зливаючись.. в суцільну.. гармонію, в чудове радісне свято пісні, танцю, музики… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 14); — Ще не говорить [донька], а вже вміє сміятись. Суцільна доброзичливість: до всього на світі всміхається (Гончар, Тронка, 1963, 301); // рідко. Позбавлений роздвоєності, цільний (про натуру, характер людини). Натура глибока, суцільна, Рустем хоч молодший, мав вплив на свого товариша (Коцюб., II, 1955, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 871.