СУШНЯ́, і́, ж., розм.
1. Те саме, що суші́ння.
2. збірн. Сушені фрукти, ягоди; сушняк. Для одержання сушні високої якості груші спочатку бланшують у киплячій воді, а потім обкурюють (Колг. Укр., 6, 1956, 39); Для сушні використовують плоди майже всіх плодових і ягідних культур (Сад. і ягідн., 1957, 275).
3. збірн. Сухі дерева, гілки. Світив Огонь всю нічку аж до ранку. Попереду він за сушню узявсь І потихеньку став тріщати, А як вітрець-підлиза розгулявсь, Тоді вже всюди став палати (Гл., Вибр., 1951, 164).
4. Те саме, що суша́рка. Тринадцять літ учителькою! Тринадцять літ вона сохла, як яблуко у сушні! (Коцюб., І, 1955, 312); А ось і переробочний [переробний] пункт льону. Від нього тягнуться, мов срібні нитки, рейки до сушні (Панч, В дорозі, 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 875.