СФІНКС, а, ч.
1. У стародавньому Єгипті — кам’яна фігура лежачого лева з головою людини, яка уособлювала владу фараона. Йосип заходився хату Із очерету будувати, Щоб хоч укритися вночі. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться (Шевч., II, 1963, 365); Над самим спуском до води стояли два стародавні сфінкси, споруджені з сієніту 2700 літ тому (Ільч., Серце жде, 1939, 82); * У порівн. Вчителька сиділа нерушимо, як єгипетський кам’яний сфінкс (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Огей замріявся і скам’яніло, без жодного виразу на обличчі, як сфінкс, дивиться в одну точку (Досв., Вибр., 1959, 210); // Про таку фігуру або її варіант, вирізьблений як прикраса. Серед інших будівель тут [в Ольвії] був великий будинок, що належав скіфському царю Спілу, оздоблений.. сфінксами і грифонами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 248); Тепер в Каїрі можна побачити сфінкса, що сп’явся на ноги, новий гігантський монумент (Знання.., 2, 1966, 27).
2. У давньогрецькій міфології — крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева, яке задавало нерозв’язні загадки. Біля селища Предущельне Кримської області стоїть восьмиметрова скеля, яка дуже скидається на сфінкса, цю легендарну напівлюдину-напівзвіра, породжену змієподібними чудовиськами Тіфоном та Єхідною (Знання.., 9, 1974, 32); * У порівн. Він був величний і недоступний, зосереджений в собі і загадковий, наче сфінкс (Кол., Терен.., 1959, 339).
3. перен. Про загадкову істоту, таємничу, незрозумілу людину або взагалі про що-небудь таємниче, загадкове, незрозуміле. Дитина — це загадка, живий сфінкс (Гончар, Таврія, 1952, 138); Наука лише торує підступи до заповітного сфінкса творчості, що гордо височить над морем знань (Наука.., 1, 1973, 31).
4. Великий метелик, гусениця якого, піднімаючи передню частину тіла, нагадує єгипетську статую.
5. Вузьконоса мавпа роду павіанів, шерсть на шиї та плечах самців якої має вигляд гриви.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 877.