СХАРАПУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Відчути переляк, страх; налякатися. Де не взявся сірий вовк і потяг нишком ягнятко в діброву… Отара схарапудилась, сипнула вбік (Мирний, І, 1949, 153); Гримнув вибух, здригнулось судно, ревнуло сиреною, аж схарапудився кінь під Яреськом, здибившись, обкрутнув його на місці (Гончар, II, 1959, 48); Коні зненацька схарапудилися, захропли, вдарили копитами (Загреб., Диво, 1968, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 879.