СХВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до схвали́ти. — Чернь своє місце знатиме, об тім не турбуйся, — перебив Косова Бутурлін, — а тобі слід гетьмана руку тримати, бо діло, учинене ним, царем Московським та патріархом Никоном, схвалене (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 168); Схвалений ревкомом, Був Ворошиловим розроблений маршрут (Бажан, Вибр., 1940, 163); Посилаючи до Рад своїх представників, виборці дають їм накази. Ради повинні своєчасно розглянути всі накази, схвалені зборами виборців (Ком. Укр., 6, 1975, 47); // схва́лено, безос. присудк. сл. Основні, вирішальні напрямки розвитку нашого суспільства схвалено з’їздом, а значить, всім радянським народом (Вітч., 1, 1962, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 879.