СХИ́ЛЬЦІ, присл., розм. Те саме, що на́хильці 2. Видно, ящик був важкуватий, бо матрос ішов схильці на ту руку, в якій тримав свою ношу (Кучер, Трудна любов, 1960, 549).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 886.