СХИ́МА, и, ж., церк.
1. Найвищий чернечий ступінь у православній церкві, що вимагає від посвяченого дотримання суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця; // Найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві.
Постри́гти в схи́му кого, церк. — надати кому-небудь найвищий чернечий ступінь; зробити схимником. Богуслав поволі оповідав усі новини про те, як Мстислав перед смертю наказав постригти його в схиму (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 419).
2. Одяг ченців, що мають найвищий чернечий ступінь. Іван IV похований у схимі — чорному чернецькому одягу, якого удостоюються лиш ченці, що повністю зреклись світського життя (Рад. Укр., 6.ІІ 1964, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 886.