СХО́ДНІ, ів, мн. Дошка з набитими на неї поперечними планками або збитий із кількох товстих дощок переносний поміст з такими планками й з поручнями на дерев’яних або залізних стойках (для переходу з судна на судно, на пристань, на берег і т. ін.). Спустившись в трюми, жінки насипали жито в мішки, чоловіки, беручи мішки на плечі, бігом бігли по сходнях на берег (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 346); Доки спускали сходні, доки почали випускати пасажирів — ми мали досить часу, щоб спокійно дійти до берега (Кулик, Записки консула, 1958, 79); Він швидкими кроками збіг по трапу на нижню палубу і пішов до сходнів, де вже давно не було жодної людини (Собко, Скеля.., 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 897.