СХІДНЯ́К, а́, ч., розм.
1. Уродженець східних областей України. Він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем, і в товаристві «східняків» болісно почував свою відсталість (Гончар, III, 1959, 384); — Я доповідав уже, пане, — виступив наперед тонкобровий. — Той східняк мав гранату (Мур., Бук. повість, 1959, 240).
2. Східний вітер. Другий тиждень дме східняк проклятий! (Вирган, В розп. літа, 1959, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 888.