СЮ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до сю́ркати. Як переїхали [Христя і Колісник] Мар’янівку і виїхали в поле, сонце уже сіло.. Кругом тихо, аж сумно, з окопів коли-не-коли сюркне цвіркун (Мирний, III, 1954, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 908.