ТАБА́КА, и, ж., розм. Нюхальний тютюн. Коли б мені такий милий,.. Щоби люльки не курив, табаки не нюхав (Чуб., V, 1874, 488); Чижик понюхав табаки,
чхнув (Мирний, І, 1949, 384); Він витягає табакерку, і понюх табаки приховує його розгубленість (Тулуб, Людолови, II, 1957, 498).
Ню́хальна таба́ка див. ню́хальний.
◊ Зім’я́ти (сте́рти і т. ін.) на таба́ку кого — жорстоко розправитися з кимсь; знищити. Я тебе зімну на табаку (Сл. Гр.); Пропа́сти ні за по́нюх (поню́шку) таба́ки див. по́нюх, поню́шка; Те́мний (сліпи́й і т. ін.), як таба́ка в ро́зі — неосвічений, некультурний. — Що мені рідний батько? — пустив на світ темного, як табаку в розі, та й звікуй отак… (Коцюб., І, 1955, 298); [Перун:] Та що ви її, дурної баби, слухаєте?.. Сліпа, як табака в розі, а плете щось про податки (Фр., IX, 1952, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 8.