ТАДЖИ́КИ, ів, мн. (одн. таджи́к, а, ч.; таджи́чка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Таджицької РСР. Бачиш — руський з тобою [Україно], башкир і таджик. Друзі, браття твої, громоносна лавина (Рильський, II, 1960, 179); До іранської групи населення належать таджики — найдавніше хліборобське населення Середньої Азії (Ек. геогр. СРСР, 1957, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 13.