ТАЗ1, а, ч. Неглибока кругла або овальна посудина (найчастіше металева) для вмивання, прання тощо. Христя мерщій ухопила таз з водою і вибігла у кухню (Мирний, III, 1954, 155); Курбала довго вовтузився на кухні,.. потім хлюпотівся у тазі (Досв., Вибр., 1959, 314); — Щось хочете сказати? — Хочу, — відповіла мати, здіймаючи з країв мідного таза рожеву, тремтливу від кипіння пінку (Шиян, Баланда, 1957, 181).
ТАЗ2, а, ч., анат, Частина скелета людини й тварин — кістковий пояс, що спирається на нижні (у тварин — на задні) кінцівки і є опорою для хребта. Роз-виток кісток таза у дітей, особливо у дівчаток, має важливе значення (Шк. гігієна, 1954, 69); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла, в результаті чого хребет ставав більш гнучким, таз ширшим (Наука.., 8, 1963, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 15.