ТА́ЙНА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що таємни́ця. Намагалася [Василинка] розгадати таємницю дорослих, бо всі вони, починаючи із старших дівчат, мали якісь тайни (Стельмах, II, 1962, 74); Ось місце те, зв’язане з історією усієї Гуцульщини.. Дійсно, тут [у Сокільському] може розбуджуватися фантазія.. Звідси близько до якихось тайн природи (Хотк., II, 1966, 408).
◊ Захова́ти в та́йні див. захо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 17.