ТАКТО́ВНО. Присл. до такто́вний. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Фр., VI, 1951, 201); — А наступ скоро, товаришу гвардії підполковник? — не втримався Черниш, хоча розумів, що питати про це не зовсім тактовно (Гончар, III, 1959. 21); Вдало знайдена й тактовно вжита пауза в пісні часто важить більше, ніж якась хитромудра фраза (Рад. літ-во, 5, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 26.