ТА́ЛЬВЕГ, у, ч., спец.
1. Найнижча частина долини, балки, річища; лінія, що з’єднує ці ділянки. Верх вихідної стінки водобійного колодязя розташовують на рівні найнижчої відмітки тальвега балки (Довідник сіль. будівельника, 1956, 92).
2. Старе річище, дно річки. Подекуди, на долішніх частинах схилів та в тальвегах річок і взагалі на кращих грунтах, дубові лісостани в стиглому віці (120-140 років) досягають висоти 37 метрів (Наука.., 4, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 28.