ТА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до та́не́ць 2-5. * Образно. Місяць танчик заводить. Все за хмари заходить, То прогляне, то зайде — без ліку… (Криж., Срібне весілля, 1957, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 37.