ТА́РНИЦЯ, і, ж., діал. Дерев’яне сідло. Останнім нервовим поглядом пробігають кожний по своїм рєді [ряду]: чи все в порядку, чи не сповзе тарниця.. А потім.. зскакують на сідла один з другим. Рвонули коні! (Хотк., II, 1966, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 41.