ТАТА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до тата́ри 1, 2; [Томило:] Ми пошлемо навздогінці за ними сотню козаків на прудких конях, однімемо наших дітей, нашу худобу і вкриємо степ татарськими головами (Н.-Лев., II, 1956, 435); Татарський хан з захланною ордою, Здолавши далеч степових доріг, Своє шатро поставив під скалою (Перв., II, 1958, 97); Татарська мова; // Належний татарам. От і завтра лагодимся в далеку дорогу — на татарські виноградники (Коцюб., III, 1956,149); // Власт. татарам; такий, як у татар. Матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом.. Голова величезна, обличчя татарське (Мирний, І, 1949, 260); Хотіла б я одну річ видати, се, власне, узори татарські, що я.. зібрала (Л. Укр., V, 1956, 63); Вона в татарському убранні… (Сос., І, 1957, 358).
∆ Тата́рське зі́лля див. зі́лля.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 43.