ТАТА́РЩИНА, и, ж., іст.
1. Період поневолення Київської Русі татарами, а пізніше — період татарських нападів на Україну, Росію та ін. — А що коли ворог вдереться в край і знищить його..? Так уже не раз було і за часів татарщини, і пізніше (Гжицький, У світ.., 1960, 12).
2. розм. Територія, земля, де проживали татари. — У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем? (Гончар, Таврія. 1952, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 43.