ТА́ТКО, а, ч. Пестл. до та́то. Татко наказав посипати свіжим піском усі стежки коло будинку (Л. Укр., III, 1952, 663); Як вона [мачуха] пішла, вони [діти] всі до татка (Гр., II, 1963, 406); — Татку, татку, хтось тарабанить у вікно, — тремтить біля сонного батька дівча (Стельмах, II, 1962, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 43.