ТАЧА́НКА, и, ж. На Україні та Кубані — ресорний чотириколісний візок із відкритим кузовом для парної упряжі. На станції їх уже чекала запряжена тачанка (Юхвід, Оля, 1959, 203); Гасанчук приїхав до нього вдруге. Приїхав новою тачанкою на гумових дужих колесах (Гончар, Новели, 1949, 78); // Такий візок із кулеметом (у кавалерії часів громадянської війни). А командир лежав на тачанці й дивився в небо, його голова похитувалась в такт ресорам (Ю. Янов., II, 1958, 230); Переганяючи бійців, у шаленому льоті промчала тачанка з кулеметом (Стельмах, II, 1962, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 44.