ТАЄ́МНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до тає́мний. Минає день, минає два, Мина за ранком ранок; Безвісну будучність вкрива Таємності серпанок (Граб., І, 1959, 416); Пригнала [корову] додому Оксана — на обличчі таємність така! А дід на призьбі — люльку палив, глянув примружено: — О, вже, мабуть, натворила щось? (Головко, І, 1957, 115); Він [Кость] і сам не розумів, чого його так хвилює та стара стодола й Ромкова робота в ній. Невже тільки через те, що все це запнуто якоюсь таємністю (Донч., І, 1956, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 15.