ТВАРИ́ННИЦТВО, а, с.
1. Галузь сільського господарства, що займається розведенням корисних свійських тварин. Збільшення грошових надходжень від тваринництва та інших галузей колгоспного господарства дає нам можливість добре оплачувати працю колгоспників (Колг. Укр., 7, 1957, 5); Плани [в артілях] — перевиконано: і в рільництві, і в тваринництві, і в пташарстві [птахівництві] (Вишня, І, 1956, 412).
2. Наука про розведення сільськогосподарських тварин. — Я трохи знаю агрономію і тваринництво. До армії вчився в сільськогосподарському інституті (Тют., Вир, 1964, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 46.